Якщо ви ввели в Google «Майкл Роуч критика», швидше за все, вже побачили дуже різні версії однієї людини.
Для одних він — автор практичної системи, яка змінила їхнє ставлення до бізнесу та життя.
Для інших — суперечливий викладач із нетрадиційним трактуванням давніх ідей.
В інтернеті легко знайти і захоплення, і дуже різкі звинувачення.
Тож де правда?
Одна з центральних ідей його книг — ментальні зерна.
Дуже спрощено: наші свідомі дії залишають відбитки, які згодом пов'язані з тим, як ми переживаємо світ і які результати бачимо.
Саме тут і виникає одна з головних суперечок.
Традиційні трактування карми складніші: результат залежить від великої кількості причин, умов, наміру та інших факторів.
Прихильники Роуча цінують систему саме за те, що складна філософська модель стає зрозумілою і придатною для щоденної практики.
Роуч пройшов багаторічне навчання й отримав ступінь Геше в Сера Мей.
Але це не означає, що всі його подальші погляди та методи отримали підтримку традиційних авторитетів.
У 2006 році Офіс Далай-лами надіслав йому лист щодо запланованого викладання в Дхарамсалі. У ньому висловлювалося занепокоєння його «нетрадиційною поведінкою».
Тому твердження:
було б неправильним.
Ступінь і подальша авторська система — це дві різні речі.
Ще одна велика частина критики пов'язана з особистими та викладацькими стосунками Майкла Роуча і його учениці Christie McNally.
Їхні стосунки та публічна інтерпретація цих стосунків викликали серйозні заперечення частини традиційної спільноти.
Тут важливо розділяти два питання:
чи мала людина складні власні стосунки?
і
Відповіді не обов'язково будуть однаковими.
Diamond Mountain був ретритним центром в Аризоні, заснованим Майклом Роучем.
У 2010 році там почався тривалий ізольований ретрит, керівницею якого стала Christie McNally.
Під час ретриту виникли повідомлення про конфлікти та насильство між McNally і її чоловіком Ian Thorson. Зрештою пара залишила територію центру й продовжила усамітнення самостійно в гірській місцевості неподалік.
У квітні 2012 року Ian Thorson помер від зневоднення та виснаження, а McNally була врятована і госпіталізована.
Трагедія спричинила масштабну дискусію про відповідальність керівників ретритів, психологічну безпеку, ізоляцію та межі духовних практик.
Водночас важлива деталь: кримінальних звинувачень у справі не висунули.
Це не скасовує питань до організації подій. Але й не дає підстав перетворювати трагедію на твердження про кримінальну провину конкретної людини без доказів.
Не обов'язково.
Але вона означає, що їх варто читати не як непомильний авторитет.
Можна одночасно знати, що Майкл Роуч має серйозний академічний бекграунд, працював із давніми текстами, був залучений до діамантового бізнесу, створив масштабні освітні та перекладацькі проєкти — і водночас його методи та частина його поведінки викликали серйозну критику.
Одне не знищує автоматично інше.
Не тому що:
«автор сказав — значить це істина».
І не навпаки:
Значно цікавіше прочитати аргумент, зрозуміти, що саме стверджує автор, відокремити метафору від факту і залишити за собою право на власний висновок.
Так, Майкл Роуч — суперечлива постать.
Найбільші дискусії стосуються його трактування карми, особистої поведінки після отримання ступеня Геше та історії Diamond Mountain.
Тому наша позиція проста:
Джерела
